Відділ освіти, культури, молоді та спорту Заставнівської міської ради
Щиро вітає усіх жителів та готей міста з 430-річчям з дня утворення міста.
Вам і Вамиш родинам - миру, злагоди. достатку, здоров'я, любові та процвітання.
Все про Заставну в поезії:
Заставні - 430
У нас сьогодні справжнє свято:
Зібралась вся заставнівська рідня,
Щоби сказати гарних слів багато,
Як ти Заставно наша люба, розцвіла.
Уквітчана чудовими садами,
Умита росами заставнівських ставків,
Стаєш все кращою з роками
І молодієш - так сам Бог велів!
Поглянь на райські яблуні, каштани,
На схили гордого і древнього Дністра,
На Кобзаря, що тут стоїть між нами,
Ти наша гордість, слава і краса.
Тобі ми шану всі складаєм,
І в день такого ювілею
Уже - чотириста тридцяту. Нині
Весну, як сонечко стрічаєм.
Заставно наша! Дочко Буковини!
Колиско Вільде, Ярошинської, Івасюка
І тисячі іще імен славетних,
Яких ти народила й зберегла.
Дивись, кругом - сини твої і дочки.
Вони прийшли усі вклонитися тобі
Могутній, рідній, неповторній і найчудовішій
Заставнівській землі!
Легенда про виникнення міста
За Дністром і за ставками,
За горами й долинами
Там, де Совиця текла,
Жила не одна сім'я...
Влітку всі робили в полі
Щоб було всього доволі.
Взимку пряли і плели,
Щоб було що одягти.
А в неділю і на свята
І дорослі, і малята
На відправу в церкву йшли -
Православні ж всі були.
Щоб почути Боже слово
Про Ісуса молодого,
Що розп'ятий на хресті
За тяжкі гріхи людські,
Щоб поплакатись доволі,
Попросити в Бога долі,
Щоб сім'ю минуло лихо,
В хаті було мирно й тихо,
Щоб дівчата заміж йшли,
Хлопці ґаздами ставали,
Щоби гарних діток мали
Та й веселими росли.
Гордість в тих людей була і слава
І козацькая застава
Біля панського ставку
На гетьманському шляху.
Мито тут збирали люди,
Був тут ярмарок такий
Продавали все і всюди,
Крам дешевий й дорогий.
На однім церковнім сході
При великому народі
Так сказав отець Тарас.
Все на світі знав не раз.
Говорив він про природу,
Про чужі краї, про вроду,
Про звичаї та обряди,
І давав усім поради.
А на цей раз він повів
(Там було багато слів)
Про гончарство, про скульптуру,
Про тонку людську натуру
Й про поселення одне,
Файне, просто чарівне.
Що воно тут по сусідству
І велике має східство.
Що місцеві козаки
Перед самим Новим роком
Василевом нарекли
І живуть собі нівроку.
Щоби нам не відставати,
Край квітучий прославляти
Рідну землю, все, що є,
Як назвемо, козаки?
Тут були думки всілякі,
Все далося тут взнаки
- І природа, і ставки,
І місцеві парубки.
Довго думали, гадали,
У вогонь гілля кидали,
Через той вогонь стрибали
І Заставною назвали.
З пір отих води немало
Із ставків тих повтікало,
І на щастя, на добро
Наше місто розцвіло.
Моя Заставна
Потопає у веснянім цвіті
Над ставками місто чарівне.
Кращого немає в цілім світі,
І в душі моїй воно одне.
Запахи трави, осоки, сіна,
А на березі заплакана верба.
Це моя чудова Україна,
Це моя заставнівська земля.
Ти поглянь на милі серцю схили,
Подивись на краєвиди і поля.
Це їх небеса нам сотворили,
А уквітчала ромашками весна.
Вечоріє і сідає сонце,
Заливається піснями соловей.
Заглядає місяць у віконце
До простих заставнівських людей.
І радіє серце за природу,
І шепочуть про любов уста.
Це моя чудова Буковина,
Це моя заставнівська земля.
Вірші підготовив:
директор КП ЦД «Мир»
Олександр Дрига
